Книги з народної медицини
Книги з української народної медицини
Зайвим буде казати, що сфера здоров'я є однією з найважливіших для кожного з нас. Ми намагаємося дбати про своє самопочуття, займатися загартовуванням, профілактикою, а у випадку захворювань звертаємося до лікарів. Однак – не завжди до офіційних, «академічних». Чимало з нас і дотепер віддає перевагу народній медицині та лікується за рецептами від бабусь та дідусів.
Чому? Одностайної відповіді на це питання дати важко. Так уже склалося, що офіційні лікарі здебільшого воліють не довіряти народній медицині, проте не всі з нас, у свою чергу, довіряють цим самим офіційним лікарям. До того ж, низка медикаментів має чимало протипоказань, містить у своєму складі важкі для організму речовини. Тоді як «народні» препарати, створені на основі цілющих рослин, засвоюються більш легко.
Саме тому, сьогодні ми маємо цікаве співіснування двох видів медицини. Офіційна апелює до досягнень науки, сучасних технологій, народна – до досвіду предків. Останній, що характерно, присвячена низка літератури, котра користується стабільним попитом. Це книги травників, у яких в деталях описана та чи інша рослина, її користь та шкода, збірки рецептів різноманітних настоянок, компресів, ароматичних засобів. Нерідко всі ці видання оздоблені якісними ілюстраціями.
Особливе місце займає так звана знахарська література. Вона характерна тим, що на її сторінках автор не лише дає практичні поради і рецепти, але й ділиться власною філософією, світосприйняттям. Як правило, ці думки ґрунтуються на основі християнських чи язичницьких мотивів.
Народні методи лікування
Відомо, що в давнину більшість хвороб наші предки лікували «дідівськими» методами. Українська народна медицина того часу може здаватися для декого надто простою, однак по факту вона являла собою розгалужену складну систему. Окремі методики передбачали лікування «внутрішніх» хвороб (легені, шлунок, серце), інші стосувалися зовнішніх (травми, рани на тілі). Значна увага приділялася «душевним» проблемам: зуроченням, переляку, навіть божевіллю.
В процесі лікування акцент робився на вживанні цілющих трав, компонентів, компресів із них. У деяких знахарів це поєднувалося з магічними практиками. Останні включали в себе, зокрема, й методику збору та заготівлю лікарських рослин – залежно від місячного циклу, пори року і т.д. Варто зазначити, що найбільш популярними українськими знахарями були мольфари. Вони мешкали на Гуцульщині. Найвідомішим мольфаром варто назвати Михайла Нечая. Йому навіть присвячено кілька біографічних видань та фільмів.
Серед книг з народної медицини ми радимо звернути увагу на таку літературу:
- Мирослав Дочинець "Многії літа. Благії літа (м'яка обкладинка)"
- Мирослав Дочинець "Вік і лік. Рецепти на всяку оздоровчу потребу від карпатського знатника Андрія Ворона"
- Микола Середа "Секрети карпатського травника"
- Андрій Лабінський "Лікування судинних захворювань п'явками, бджолами та дієтою"
Переваги і недоліки самолікування
До власного здоров'я треба ставитися дуже відповідально, особливо – у випадку самолікування. Цей процес має як свої переваги, так і недоліки. До перших можна віднести:
- Відсутність «хімії» в цілющих препаратах;
- Перевіреність часом і досвідом;
- Нестандартний підхід, що дозволяє комплексно охопити хворобу;
- Мала кількість побічних ефектів.
Проте недоліки наступні:
- Ризик неправильного діагнозу;
- Сумніви щодо екологічності препаратів і трав;
- Можливе «не спрацювання».
Як би там не було, ми радимо вам придбати літературу з народної медицини в мережі наших магазинів. Упевнені, що вона вам обов’язково допоможе!
